ЩО БУЛО ДО ВЕЛЕСОВОЇ КНИГИ? МІЖ НАУКОЮ ТА МІТАМИ

Я особисто не сумніваюся, що існує певна змова темних сил проти тих, хто був носієм світлої сонячної віри, хто стояв в основах людської цивілізації і започаткував орійський рід. Україна наріжний камінь його, це надія людства, як говорила Валерія Новодворська. Тому і пропадають загадковим чином наші писемні джерела, або фальсифікуються, як наприклад «Літопис руський». Однак нашим Богам, нашим Праотцям вдається дещо вихопити і передати через когось, наприклад, через Ізенбека, Миролюбова, щоб ми відчитали свою правдиву історію. І ми мусимо це зробити – розшифрувати, розтлумачити  й донести до загалу. Бо від цього залежить не тільки наша доля, а й доля всього світу, зокрема, білої раси. Проте повернемось до того, що мають спільного  «Слово про похід Ігорів» і Велесова Книга. У них не тільки схожі долі про втрати і визнання, у них згадуються ті самі боги і божества – наприклад, Дажбог, Стрибог, Див, Обида, Карина і Жаля, Троянові віки, а головне автор «Слова» намагається наслідувати якогось видатного співця Бояна: “Чи не гоже було б нам, браття, розпочати старими словами сумну повість про полк Ігорів, Ігоря Святославовича? Та зачати цюю пісню за билинами сього часу, а не за задумом Бояна”. Він називає цього Бояна “віщим”, “Велесовим онуком”, “соловієм старих часів”, який, увага!, “розтікався мислю по дереву”, “скачучи славою по дереву мислі, умом ширяючи під хмари, давню славу звиваючи з новою”. Тобто, Боян писав на дерев’яних дощечках. Саме так – на дерев’яних дощечках – була написана Велесова Книга. І саме її автор охопив великий відрізок історії Русі – від VІІ ст. до н. е. до ІХ ст. н. е. (“давню славу звиваючи з новою”). У Велесовій Книзі, до речі, згадуються “бояни” як співці так і воїни. Автор підхоплює творчі традиції давнього оповідача, прославляючи рідну землю, рідних богів і славу руського роду. Все це вказує на автентичність як самого “Слова” так і Велесової Книги.