На ютуб-каналі «Калина» стало доступним для перегляду друге відео-інтерв’ю письменниці Тетяни Дугельної з істориком-краєзнавцем Сергієм Піддубним.

  А наразі публікуємо це інтерв’ю в текстовому варіанті і в дещо скороченому вигляді.

Т. ДУГЕЛЬНА:   Сьогодні хочемо торкнутися таких історичних глибин, від яких ви, шановні друзі, будете дуже здивовані і вражені, але спочатку, зважаючи на те, що цьогоріч виповнюється 840 років «Слову про похід Ігорів» і 225 років його першодруку, поговоримо про цей легендарний твір. Знайомий зі шкільної програми кожному з нас, а чи дійсно ми розуміємо його цінність? Автор невідомий. Твір написано не про переможця, а про переможеного. Перекладався багатьма дослідниками руської історії, але до нього повертаються і повертаються. Найновіший і, на мою думку, найдосконаліший переклад здійснив дослідник давньоукраїнської історії та мови, автор багатьох книг з історії України-Русі Сергій Піддубний.

У моїх руках ця книжка з його переднім словом. Обкладинка її прикрашена чудовою ілюстрацією відомого українського графіка художника-бойчукіста Івана Падалки, який був репресований московсько-більшовицьким режимом у вересні 1936 року і розстріляний 13 липня 1937 р. у київській тюрмі.
Сьогодні Сергій Васильович знову у нас в гостях. Радо вітаємо його і почнемо з такого запитання: що не так із перекладами «Слова про похід Ігорів» і що вас змусило власноруч перекласти його? 

 

С. ПІДДУБНИЙ:   По-перше, у цій поемі чи пісні, як ще називають «Слово», було чимало «темних місць», наприклад, яку таку данину від двору «по білі» вимагали вороги в русів, що таке “розтікатися мислю по дереву”, “скакати славою по дереву мислі»?.. Я мусив прояснити ці місця і, думаю, мені це вдалося зробити. По-друге, досліджуючи Велесову Книгу, про яку ми говорили в попередній розмові, я не міг не звернутися до іншої нашої пам’ятки «Слово про похід Ігорів», хоч вона і на 300 років молодше. У них навдивовижу схожі долі – і тієї, й іншої відсутні оригінали. Щоб «Слово» було визнано за автентичний твір, треба було пройти шлях у 150 років, хоча й досі є такі, хто вважає його за підробку. Так само наука не хоче визнавати і Велесову Книгу…

Я особисто не сумніваюся, що існує певна змова темних сил проти тих, хто був носієм світлої сонячної віри, хто стояв в основах людської цивілізації і започаткував орійський рід. Україна наріжний камінь його, це надія людства, як говорила Валерія Новодворська. Тому і пропадають загадковим чином наші писемні джерела, або фальсифікуються, як наприклад «Літопис руський». Однак нашим Богам, нашим Праотцям вдається дещо вихопити і передати через когось, наприклад, через Ізенбека, Миролюбова, щоб ми відчитали свою правдиву історію. І ми мусимо це зробити – розшифрувати, розтлумачити  й донести до загалу. Бо від цього залежить не тільки наша доля, а й доля всього світу, зокрема, білої раси. Проте повернемось до того, що мають спільного  «Слово про похід Ігорів» і Велесова Книга. У них не тільки схожі долі про втрати і визнання, у них згадуються ті самі боги і божества – наприклад, Дажбог, Стрибог, Див, Обида, Карина і Жаля, Троянові віки, а головне автор «Слова» намагається наслідувати якогось видатного співця Бояна: “Чи не гоже було б нам, браття, розпочати старими словами сумну повість про полк Ігорів, Ігоря Святославовича? Та зачати цюю пісню за билинами сього часу, а не за задумом Бояна”. Він називає цього Бояна “віщим”, “Велесовим онуком”, “соловієм старих часів”, який, увага!, “розтікався мислю по дереву”, “скачучи славою по дереву мислі, умом ширяючи під хмари, давню славу звиваючи з новою”. Тобто, Боян писав на дерев’яних дощечках. Саме так – на дерев’яних дощечках – була написана Велесова Книга. І саме її автор охопив великий відрізок історії Русі – від VІІ ст. до н. е. до ІХ ст. н. е. (“давню славу звиваючи з новою”). У Велесовій Книзі, до речі, згадуються “бояни” як співці так і воїни. Автор підхоплює творчі традиції давнього оповідача, прославляючи рідну землю, рідних богів і славу руського роду. Все це вказує на автентичність як самого “Слова” так і Велесової Книги.

Т. ДУГЕЛЬНА:   Кажете, що «Літопис руський» був сфальсифікований – на вашу думку, чи зі «Словом» не пробували зробити подібне?

С. ПІДДУБНИЙ:   Я не помітив якоїсь аж дуже серйозної підробки. Хіба що місцями Дажбога підмінено сонцем, а Стрибога вітром. А от в останніх рядках є дещо цікаве. Читаємо:

Слава Ігорю Святославовичу,
Буй-турові Всеволоду,
Володимирові Ігоровичу!
Здоров’я Князю й дружині,
що борються за християн
із поганими полками!
Князям слава, а дружині Амінь.
 
Як на мене, останні чотири рядки явно дописані, певно, на догоду цензурі, щоб та дозволила друкувати твір. Очевидно, що Слово є язичницьким або, як ще казали, поганським твором. Ніде і словом у ньому нічого не мовиться про християн і тут раптом: 
 
Здоров’я Князю й дружині,
що борються за християн
із поганими полками!
Князям слава, а дружині Амінь.
 
Наші Праотці не вживали слово Амінь. Як свідчить Велесова Книга і Сказання Захарихи, в кінці молитви вони промовляли тричі Слава.
Отже поема насправді закінчувалася так:
 
Слава Ігорю Святославовичу,
Буй-турові Всеволоду,
Володимирові Ігоровичу!
Слава! Слава! Слава! 

Т. ДУГЕЛЬНА:   Дозвольте тут мені представити цю унікальну річ, яку ви назвали «Про Царицю Сіромаху, Макодун-царя, Гора-Богатиря та інші Сказання Захарихи». У цій невеликій книжечці уміщено 57 коротких неймовірної краси і надзвичайно цікаві староруські перекази з історії прадавньої України-Русі. Дякую за чудовий переклад і переконливі тлумачення Сказань. Я просто вражена від них! Чому «Сказання Захарихи» ще називають Довелесовою книгою?

С. ПІДДУБНИЙ:   Переклад насправді не мій, а Полян-Пилипа Юрика. Я лише дещо підредагував і уточнив. Все інше – переднє слово, коментарі мої. Чому «Сказання» ще називають Довелесовою книгою? Тому що на думку деяких дослідників певні Сказання пересікаються із Велесовою Книгою і “за часовим принципом мають стояти перед Велесовою Книгою”. На мою ж думку, Велесова Книга – це більш духовна, полемічна річ, автор якої пробує охопити життя русів протягом їх двадцятитисячолітньої історії, Сказання ж – це окремі перекази з їхнього життя. Перша – це широке полотно, де автор описує геройське минуле великого руського роду і намагається повернути втрачені Веди. Друга – фіксує окремі фрагменти про ті чи інші сторінки життєдіяльності русів та їх царів. Я б назвав Сказання додатковим матеріалом до Велесової Книги, що доповнює її. Якщо, наприклад, про князя Маху в дощечках Велесової Книги зберігся лише один рядочок, то в “Сказаннях” вже можна прочитати більше не тільки про нього, а й про його дружину, сина та внука…

Це джерело містить чимало цікавих і невідомих історії фактів. Багато цих відомостей в тих чи інших інтерпретаціях зайняли місце в літературах римлян, греків

Значно більше приміток-роз’яснен, ніж в інших перекладах, що дозволяє в повній мірі зрозуміти суть давньої історичної та культурної пам’ятки.

Т. ДУГЕЛЬНА: Хто автор цих Сказань, яке відношення до них має Юрій Миролюбов? 

С. ПІДДУБНИЙ:   Саме завдяки Миролюбову, який також, як ми вже знаємо, переписав із дощечок Ізенбека Велесову Книгу, маємо цей унікальний твір. Юрій Петрович писав, що деякі Сказання він чув від своєї прабабки Варвари, деякі від сусідки баби Захарихи, ще інші від кобзаря Олекси… А ще він стверджував, що в Ізенбека була “невелика, але цінна бібліотека”. Не виключено, що разом із дощечками Велесової Книги, які підібрав полковник Алі Ізенбек у 1919 р. в зруйнованому громадянською війною маєтку поміщика Донець-Захаржевського, були і деякі із цих Сказань. Гадаю, не випадково Миролюбов назвав їх іменем не своєї прабабки Варвари, а Захарихи – приховавши під нею ім’я поміщика Захаржевського.

Т. ДУГЕЛЬНА:   Чи можна вивчати історію по мітах, легендах, сказаннях? Чи можна їм вірити?

С. ПІДДУБНИЙ:   Давайте спочатку розберемося, що таке міт? Вважається, що це слово походить від грецького міфос – оповідь. На моє ж переконання, це українське слово і означає воно усний переказ – МІТка, приМІТка, заМІТка, паМ’ЯТка. Тобто, те, що людина закарбувала, помітила в своїй пам’яті і передає іншим. Раніше ж не було записників і диктофонів. І не випадково відомий український письменник Павло Загребельний зауважував: «Легенди бувають правдивіші за історію». Сказання, які ми розглядаємо, цьому підтвердження. Це не пустопорожнє вихваляння наших праотців, їх мужності, гуманності, військової майстерності й управлінської мудрості. Тут наводяться конкретні факти цьому, доволі правдиві факти. Наприклад, про те, як руським (скитським) царям вдалося перемогти малою кров’ю перського царя Дарія (у Сказанні – Дурія), що підтверджується «Історіями» Геродота. Про Гора-богатиря, якого греки називали Гераклом, про руського царя Макодуна (Македонського), про Атилу (в джерелі – Отила і, певно, Ругата)… У Сказаннях дуже багато цінного матеріалу для істориків, етнографів, філологів.

Т. ДУГЕЛЬНА:   Наш час в ефірі добігає кінця, щоб ви хотіли сказати чи побажати нашим слухачам на прощання?

С. ПІДДУБНИЙ:  Найперше, уклін Вам, Тетяно Миколаївно, що взялися висвітлювати такі важливі, я би сказав, доленосні теми. Слухачам дякую за інтерес до нашої прадавньої історії, за коментарі і добре слово. Ваша підтримка безцінна.  Ну і не можу на завершення не зачитати коротеньке Сказання. Дуже правдиве. Про царицю русів Сіромаху, вдову вже згадуваного царя Маха, яка згадується під іменем Томіріда в «Історіях» Геродота як цариця масагетів. Це вона зображена на відомій скитській золотій пластинці в образі богині Деметри з відрізаною головою перського царя Кіра-Киряки у руці, який хотів заволодіти руською землею і поплатився життям. Докладніше про цю неймовірну жінку можна прочитати в іншій моїй книжці – «Славетні предки українців»…

Т. ДУГЕЛЬНА:   Дякую, за цікаву бесіду

С. ПІДДУБНИЙ:   Подякуємо нашим Богам-Праотцям за те, що дозволили нам зробити цей запис, як дякували наші предки і автор Велесової Книги:

Отцям нашим і Матерям слава,
Що привчали нас до Богів наших
і водили за руку по Стезі Прави!
Отож йдемо по ній і не будемо лише хлібожерцями,
а славними русами, які Богам славу співають.
Слава! Слава! Слава!

Це не просто майстер-клас — це Шлях, на якому ти пригадаєш себе Істинного. Твоя Душа пам’ятає. Настав час і тобі згадати.

Сподобалася стаття? Поділіться нею, будь-ласка, з друзями чи напишіть свій відгук нижче.

Facebook
Telegram
Email
Skype

Додати коментар