Це текстовий варіант третього інтерв’ю письменниці Тетяни Дугельної з дослідником праукраїнської історії Сергієм Піддубним.
Т. ДУГЕЛЬНА: Вітаю, друзі! Ми на каналі «Калина» і в рубриці про українську душу сьогодні знову будемо спілкуватися з Сергієм Васильовичем Піддубним. Поговоримо про славетних предків українців, про те, яке відношення мають до української землі Ісус, Олександр Македонський, Геракл?.. Ви досі вважаєте, що українці моляться вигаданим євреями богам і святим? Дослідник праукраїнської історії та мови Сергій Піддубний наводить залізні аргументи, що навпаки – богами та пророками євреїв були предки українців. Те саме стосується греків, які нібито дали світові міти, героїв і науку. Насправді вони нічого не мають до них. То наша, українців, історія. То наша правда, слава і сила! Вперше в перекладі на сучасну українську мову також друкується маловідома повість ХVІ ст. “Історія об Аттилі, королі гунському”.
Зазначено, що книжка присвячується відомим і невідомим Праотцям і Праматерям нашим. Вміщено у ній розповіді про приблизно 45 історичних персонажів.
Сергію Васильовичу, я в щоці. Ми завжди вважали й донині так вважає весь світ, що Геракл – це грецький герой або напівбог, Есхіл, Еврипід та Софокл – давньогрецькі драматурги, Гесіод і Гомер – грецькі поети… І раптом такі заявки: вони і ціла плеяда інших – сини праукраїнських земель. Звідки такі твердження, як прийшли до таких висновків?
С. ПІДДУБНИЙ: Вперше я засумнівався у правдивості того, що нам підносила історія древнього світу в 1980 роках. У Київському держуніверситеті імені Т. Шевченка, де я навчався, був предмет «Антична література». Саме тоді я задався питанням: якщо Еврипід давньогрецький поет, чому він пише трагедію “Іфігенія в Тавриді”, а не “Іфігенія на Балканах”, де якраз і знаходиться Греція? Пояснювалося це начебто тим, що південь України включно з Кримом заселяли греки. Я почав заглиблюватися у нібито грецькі міти і в «Історії» Геродота. А в 2009 р. мені до рук потрапила книжка російського автора Глєба Соколова «Античное Причерноморье», видана в Ленінграді 1973 р. Серед іншого там було уміщено фото одного пам’ятника ІV ст. до н. е., який було знайдено в Ольвії і перевезено до Московського державного історичного музею. Із тильної сторони цього пам’ятника було викарбувано напис, нібито, грецькою мовою – на думку Соколова – посвята шанованому в Ольвії Аполлону Простату. Переклад і тлумачення цієї присвяти для мене виявився дуже дивним і оскільки літери та метод написання були дуже схожі до того, як була написана Велесова Книга, і взагалі ця річ була знайдена на українській землі, я вирішив перечитати текст на пам’ятнику українською мовою. І для мене відкрилося неймовірне.
Цей пам’ятник з написом є у моїх книжках «Історія прадавньої України», «Кому Боги відкрили свої таємниці» і «Великий код України-Русі». Візьміть, передивіться, врешті-решт перевірте мене – ви будете вражені: що Аполлон (насправді Апо Ол) це Перерірати (тобто, Орати) Господь і Татуньо Ніпра (тобто, Отець Дніпра). У написі називається низка скитських племен, серед яких греки і елліни, як ще звуть вони себе, насправді відсутні. Якщо і були колись греки на нашій землі, то це сталося значно пізніше. Думаю не раніше ІІ ст. до н. е. Тому у мене були всі підстави переглянути походження так званих давньогрецьких мітів, героїв, поетів, драматургів, філософів, істориків, скульпторів тощо.
Т. ДУГЕЛЬНА: Наведіть, будь ласка, факти, що, наприклад, Геракл та Есхіл наші прадавні земляки.
С. ПІДДУБНИЙ: У нарисах про них наводиться чимало доказів. Тут назву головні. Як свідчить Геродот, Геракл – Бог скитів, тобто наших з Вами прапращурів. Наголошую, не грецький, а скитський Бог. Тут він пас Геріонових корів… Зверніть увагу на однакову основу імен – Геракл і Геріон та назви скитської Царської країни Геррос, яка, як писав Геродот, розташовувалася за сорок днів плавання на північ по Бористену (Дніпру). Гер, Ор – це наш родовий архетип. Тут Геракл поєднався із жінкою і вона народила йому трьох синів: Агатирса, Гелона і Скита, які стали засновниками скитських племен агатирсів, гелонів і скитів. І ще такий доказ, матеріальний: У 1898 р. в книжці “Живописная Россия” було надруковано Гераклові Стовпи, які стояли на Дніпрі перед островом Хортиця. Їх було три. І вони не вигадані, як греки видають за стовпи скелі якихось проток. На сьогодні біля Хортиці ще можна побачити фундаменти від них…
Стосовно Есхіла то по-перше: справжнє його ім’я Ай Сколот, а сколотами, як відомо, називалися скити. І друге: творчість Есхіла також зовсім не грецька. Зокрема, в драмі «Прометей закутий» він демонструє вражаючу обізнаність з географією Скитії. Я навіть склав за його драмою карту давньої української землі
Т. ДУГЕЛЬНА: Ви стверджуєте також, що і Геродот не грек, а син нашого роду
С. ПІДДУБНИЙ: У мене в цьому немає жодних сумнівів. Бо сам Геродот писав, що Галікарнас, де він народився, не грецьке, не еллінське, а дорійське місто – тобто орійське. А орійці – це ми, слав’яни, бо «од Отця Орія походимо і той час від часу народжується серед нас», – говориться у Велесовій Книзі. Понад те, Геродот наводить аж три версії походження скитів, а про походження греків зовсім не згадує. Ви собі можете уявити, щоб чужинець так дошукувався коріння чужого роду, а свій ігнорував?
Т. ДУГЕЛЬНА: Зустрічала ваші заяви, що як такої древньої Греції взагалі не було. Це не перебір?
С. ПІДДУБНИЙ: Не перебір. У своїх працях, в т. ч. у «Славетних предках українців» я навожу безліч фактів, що греки писали свою історію, як це, до речі, і зробили москалі, – шляхом привласнення чужої історії, чужих достойників, що ми бачимо на прикладах того ж Геракла чи Есхіла. Ті самі «Історії» Геродота V ст. до н. е., та сама Біблія, яка компонувалася в т. ч. на книгах VІІ ст. до н. е., зовсім не згадують ані греків, ані еллінів… Натомість Геродот нас знав уже як теукрів і будинів, книги Біблії згадують нас – як киттів, хіттеян і північні орди Гомера краю Магога, Рошу на чолі з князем Гогою. Врешті давньоримський історик Помпей Трог писав, “Скитське плем’я завжди вважалося найдавнішим, хоча між скитами і єгиптянами довго тривала суперечка про давність походження”. Як бачите, і Трог не згадує греків.
Дослідник праукраїнської історії та мови Сергій Піддубний наводить залізні аргументи, що навпаки – богами та пророками євреїв були предки українців.
Т. ДУГЕЛЬНА: Доволі переконлива ваша версія про те, що древня Македонія була на скитській, нині українській землі. І що, звісно, царі македонські Олександри, Філіп теж тутешні. У мене таке запитання: як так можна було дурити світ стільки віків, що та Македонія – Балканська країна?.. Як вона опинилася там?
С. ПІДДУБНИЙ: Шляхом грубої фальсифікації історії, зокрема, опису походу Дарія І на Скитію. Геродот цілком ясно і зрозуміло писав, кудою рухався Дарій на Скитію – через Керченську протоку, Крим і Перекоп. Натомість грецькі фальсифікатори повели його значно складнішим і довшим напрямком – через Чорне море, Фракію і Дунай. Про все це докладно роз’яснюється у моїх книжках: «Великий код України-Русі» та «Історія прадавньої України». Що цим добилися греки? З перенесенням напрямку походу персів їм вдалося перенести на кілька століть раніше на Балкани Фракію, а з нею приписати туди і Македонію, хоча вона там появилася не раніше 3 ст. до н. е. Таким чином було наближено геройську Македонію, що давала рішучу відсіч персам на території Скитії, до тих місць, де приблизно в той же час заявляться греки. Це дозволить зробитися їм не тільки значно старшими, ніж вони були насправді, а й створити собі величну історію. Наприклад, переписати похід Дарієвого наступника Ксеркса зі Скитії на Балкани і привласнити перемогу над ним. Це також допоможе їм прив’язувати себе до великих царів Македонських, які насправді були руськими.
Т. ДУГЕЛЬНА: У науковому світі не затихають суперечки про походження гунів та їх вождя Аттилу. Ілар Хоругин, автор Велесової Книги, також згадує їх, натомість про Аттилу і слова немає. Проясніть, будь ласка, ці питання.
С. ПІДДУБНИЙ: Велесова Книга писалася через п’ять століть після Аттили. Її автор не користувався жодними джерелами – що йому розповідали, те й записав. Це такий собі переказ усної історії українського-руського роду. Зрозуміло, що до Ілара Хоругина багато чого дійшло в перекрученому і суперечливому вигляді. Гуни взагалі постають у нього в не привабливому світлі. Але від нього ми точно дізнаємося, що вони мешкали на якомусь острові. А таким островом могла бути тільки Хортиця. І, до речі, Птоломей на своїй карті також показував гунів приблизно у тому ж регіоні. Отже, це дає нам підстави стверджувати, що гуни мешканці нашої землі, а не якесь прийшле бозна звідки плем’я. Чому автор Велесової Книги не згадує Аттилу? Може його на нашій землі знали під іншим іменем…
Давні історики змальовували його тюрком, але я маю серйозні докази, що він був орійського роду. У книжці, про яку ми ведемо мову, уміщено фото монети, що на моє переконання належить Аттилі. Серед написів на ній латиною Пріскус і АТЛ є напис руським письмом – Шистайо, що означає “чистий” білий, світлий. Поруч, певно, було і його справжнє ім’я, але на жаль, один напис дуже затертий
Т. ДУГЕЛЬНА: В кінці книжки «Славетні предки українців» публікується унікальна повість “Історія об Аттилі, о королі гунському”, скажіть кілька слів про неї, чому ця річ 16-го століття досі маловідома українцям, де Ви її знайшли?
С. ПІДДУБНИЙ: Ця дуже важлива, малознана, ніким ще належно не прокоментована праця прийшла до нас через інші мови, а отже в дещо зіпсованому вигляді. Починаючи із самої назви, яка в джерелі подається як “Історія о Аттілі, королі угорськом”, і з підміни гунів на угорців. Приписування якогось певного полководця до інших народів не новина. Але тут цілий народ видається за інший. Натомість угорці прибули на територію сучасної Угорщини з первісної батьківщини між Волгою та Уралом лише в ІХ ст. – майже на п’ять століть пізніше володарювання Аттили.
Щоб встановити справедливість, я не тільки замінив “угорський” і “угри” на “гунський” та “гунів”, а й ретельно прокоментував твір, наводячи докази, що підтверджують ці та інші моменти фальсифікації твору. Знайшов я цю повість в книжці “Українська література XIV – XVI ст.” (Київ, “Наукова думка”, 1988 р.), була надрукована вона українською мовою зразка 16 ст. У «Славетні предки українців» подається сучасною українською в моєму перекладі.
Т. ДУГЕЛЬНА: У відео місячної давності про Велесову Книгу ми вже говорили про Кия. Наші глядачі просять дещо уточнити: з яких джерел Вам стало відомо, що князь Кий заснував і Київ, і Каїр?
С. ПІДДУБНИЙ: Ілар Хоругин, автор Велесової Книги, однозначно стверджував, що Київ – “скопище (тобто, столицю, – С. П.) полян, деревлян, кривичів, ляхів на кроні руській” заснував син отця Орія Кий (цитата): “Кий поставив град, і йому ім’я дано Київ”. Жив він у VІІ ст. до н. е., про що ми вже говорили, розглядаючи тему Велесової Книги. Стосовно Каїра. Не сподівайтеся, що щось подібне може бути в джерелах. У них там, де мали бути скити, або скитські племена, фальшувальники історії поставили греків. Коли цар Кий, або Кіаксар у Геродота, допоміг повернутися на престол законному володарю Єгипту Псамметіху, він дав йому війська, щоб допомагали утримувати владу. Війська розміщалися на обох берегах Нілу саме там, де згодом постане Каїр, і називалися ті місця українським словом Табори… Це в кількох словах не перекажеш, треба читати нарис, який так і називається – «Кий». Можу тільки додати, дослідник історії стародавньої церкви, француз Генрі Пуеч у книжці “Нові гностичні письмена, виявлені у Верхньому Єгипті: перша інвентаризація та спроба ідентифікації” писав, що коріння єгипетської мови, культури і релігії знаходиться в Україні. Тобто, я мав повне право висунути таку гіпотезу, що Каїр названо на честь Кия Ора і твердо стою на цьому.
Т. ДУГЕЛЬНА: Мабуть, для багатьох самим інтригуючим в анотації до книжки «Славетні предки українців» є слово про ваші залізні аргументи, що Богами та пророками євреїв були предки українців. Що це за залізні аргументи?
С. ПІДДУБНИЙ: Давайте розпочнемо з того, де знаходилася мітична країна богів Гіперборея? Гіперборея – це священна скитська територія Ніперборея. На деяких стародавніх картах навіть писалося SCYTНAE HYPERBOREI. За Велесовою Книгою, це Велика Борія. А тепер читаємо книгу старозавітного біблійного пророка Єзекіїля. Звідки до Ізраїлю прийшов “вигляд подоби Господньої слави”? З півночі, з Ніпербореї. І принесли його північні орди Гомера краю Магога (Скитії), Рошу (Росі-Русі) на чолі з князем Гогою. І коли Єзекіїля пише, як ховав загиблого Гогу і його військо «Ізраїлів дім і весь народ краю», і що «він стане для них за пам’ятку», у нас є всі підстави заявити, що князь Росі Гога і став для ізраїльтян богом Єговою. Їхній храм, до речі, називається добре відомим українцям словом та іменем цього князя: сіни Гога – синагога. Сподіваюся я відповів на це запитання, а докладні пояснення треба читати в нарисі «Гога і Єгова»..
Т. ДУГЕЛЬНА: Сенсація на сенсації і в нарисі про Ісуса Христа та Мойсея. Мойсей у вас роду хазарського, а Христос – українського та ще й язичник.
С. ПІДДУБНИЙ: У нарисі читачі знайдуть чимало доказів цьому. А тут я лишень наведу цитату відомих англійських істориків Ґрехема Кларка і Стюарта Піґота і покажу одну цікаву карту. Кларк і Піґот писали, що Середній Схід, Індія, Пакистан, Месопотамія, Близький Схід були колонізовані людьми з Надчорномор’я. Тобто, Близький схід, в т. ч. Ізраїль, був колонізований людьми, що мешкали на території сучасної України. Там наші прапраотці засновували міста, будували храми, там панувала їхня мова і віра. Як доказ, у книжці друкується карта Палестини часів Ісуса Христа із Біблії, що видавалася у Ватикані італійською мовою. У Бібліях українською мовою, таких карт не знайти. Так от: на цій карті є місто Скитополь, тобто місто скитів, яке було, до речі, головним у Декаполі, так званому Десятимісті. А ще тут є Табор, Ямнія, Пелла, Турія, Тіра, Єрусалим, Єрихон – це все міста із давньоукраїнськими назвами, дещо видозміненими. Як і озеро Тиверіада, що назване на честь наших тиверців (згадайте місто на вашій рідній Вінниччині Тиврів). А ще була область Галілея, бо жили тут гілейці або гали/галичани, які прийшли сюди з наших земель. А ця Галілея була язичницькою і саме з неї походить Ісус.
Це не просто майстер-клас — це Шлях, на якому ти пригадаєш себе Істинного. Твоя Душа пам’ятає. Настав час і тобі згадати.
Сподобалася стаття? Поділіться нею, будь-ласка, з друзями чи напишіть свій відгук нижче.
