МРІЯ ЛЕЛЕКИ

Блакитна безмежність твоїх просторів, кохана Україно – це наша Мрія, Надія і Любов. Мрія, яку хотіли вкрасти, але ти її вберегла. Вона сховалася десь глибоко у твоїх чорноземах. Ти гадала, що цієї весни мрія не зможе зійти та заколоситися на твоїх полях. Ти гадала, що вона померла у холодному лютому, який ніяк не відпускає твоїх дітей. Ти заховала свою мрію так далеко, але Надія розбудила її.

Ми прилетіли, кохана Україно! Як ми могли жити без тебе? Твої обійми найщиріші у світі. Де б ми не зимували, наші дітки народжуються у твоїх гніздах. Україно, ти наш дім Надії та Любові.

Ти зможеш, бо сильна ти своєю Любов’ю до Життя. Ти віриш у своїх дітей, які голосним сміхом розженуть хмари війни. Твої діти такі ж мудрі, як ти, земля яка їх народила. Ми завжди бачили це і чудувалися, а тепер зрозуміли. Україно – ти країна Життя, тому ти незламна.

Наші маленькі лелеченята визирають з гнізда, тому що вже готові летіти. Вони вперше тебе побачили, і вже полюбили навіки. Сьогодні вони обіймуть своїми крилами твої безмежні небеса. А ми дамо їм наше благословення, бо ти навчила нас благословляти дітей. Вони полинуть до твого Сонця, яке зігріє їх. Як ти навчила нас гріти любов’ю, щоб вони виросли сміливими та сильними. Вони відчують землю, яка видихнула смерть і проросла смарагдовою пшеницею. Тому що ти незламна та непереможна у своєму намірі жити. Наші лелеченяти, як твої діти, навчаться мріяти. Тому що мрія продовжує і наповнює світлом життя. Ти – країна Світла.

Ми мріємо, щоб наші лелеченята побачили твої золоті пшеничні лани під блакитним склепінням неба. Ми мріємо, щоб пахучий бузок та матіола очистили твоє повітря від пилу бомбардувань і всі люди вдихали це солодке повітря свободи. Ми мріємо знову побачити щасливі родини, які збираються разом та обіймають одне одного, даруючи щастя та радість. Ми мріємо, щоб ти усміхнулася й тихо заспівала своєю солов’їною, наша Ненько Україно. Ми віримо, що ти зможеш, бо ти Україна!

 Відеоверсія